для вчителів та учнів

Виховний захід

ВЕЧОРНИЦІ 

Мета : актуалізувати знання учнів з народознавства та історії  рідного села;

             розвивати   інтерес до  народних традицій , звичаїв та обрядів  ;

            виховувати  почуття любові до рідного краю, його культурної спадщини .

Обладнання :   поліна, ложки, горщики з кашею, насіння.

Ведуча. Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Ведучий. Українська пісня!…Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну.  Цікавим було життя на Україні в минулому з його прекрасними звичаями, обрядами, співучими парубками і дівчатами, які довгими зимовими вечорами збиралися на вечорниці, посиденьки, толоки.

Вони переповідали різні легенди, повір'я, приказки. І це було свого роду школою, хоч не все з її знань було правдиве, але зернятками людського досвіду не можемо нехтувати. Отож , сьогодні ми побуваємо на грабовецьких вечорницях.

Грабовецькі вечорниці

Починаємо в цей час.

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас

Хай дзвінке вкраїнське слово,

Пружно рветься в небеса,

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса.

Обійдіть весь світ безмежний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб народний,

Як у нас на Україні.

Господиня

Доброго вечора, шановні добродії. Рада вітати вас у своїй оселі. Уже вечір ані дівчат, ані хлопців. Колись, ще як ми дівували як почуємо ,що десь будуть вечорниці, бігли аж тини тріщали, а тепер. Он скоро вже півні заспівають, а вечорниці ще не почалися. Ні, що не кажіть , а світ перемінився.

Дочка

Мамо, не кажіть такого. Прислухайтеся. Чуєте? Он вже дівчата йдуть зараз буде весело усім.

 Дівчата співають пісню «Несе Галя воду». Заходять до хати.

Дівчина

Добрий вечір в вашій хаті.

 Господиня

Прошу, прошу, заходьте, будь ласка.

 Дівчина

Ой веселі вечорниці в нас на Україні. Чули,  що вони будуть і в оцій хаті . От ми і прийшли.

Господиня

Добрий вечір, любі гості.

Щиро просим в нашу хату

І привітну, і багату.

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці

Дівчина

Гей, на наших вечорницях

І сумний розвеселиться.

Дівчина.

Співи, забави, небилиці -

Гарні будуть вечорниці

Дочка.

  Сідайте, дівчата, будьте ласкаві в нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчина.

Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати.

Станем, станем заспіваєм

Все, що тільки знаєм.

Пісня «Ой у гаю при Дунаю»

Господиня.  Ой дівчата, як ви гарно співаєте. Душу мою розвеселили, нагадали молоді літа.

     Дівчина Тітонько,  а ви як були молодою, теж збиралися на вечорниці?

Господиня.

Звичайно. Наші парубки винаймали наперед хату на околиці села, платили музику,  ми співали, жартували, весело було.  До речі, а де це наші хлопці поділися? Чому їх так довго нема?

(Заходять хлопці, співаючи пісню «Ой на горі два дубки» . Стукають. )

Хлопець. Пустіть нас до хати

Дівчина. Гарненько попросіть (стукіт)

Дівчина. Агов, хто такий?

Хлопець. Пес рябий.

Хлопець. Баран круторогий

Хлопець. Ведмідь клишоногий.

Усі. Пустіть-но до хати!

Дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато.

Хлопець. Пустіть, бо гірше буде.

Дівчина. Як чемно не попросите, не пустимо.

Хлопець. Дівчатонька-голуб'ятонька , та ми ж прийшли не битися,та ми ж прийшли миритися і гостинець принесли, і забаву привели, пустіть, будьте ласкаві.

Дівчата. Заходьте. (Заходять до хати)

Хлопець.

 Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці.

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Хлопець. Здорові були, дівчата.

Дівчата . І вам здоров'я зичимо. А чого це ви до нас завітали?

Хлопець. Поспівати, потанцювати, себе показати.

Дочка

Добрий вечір, друзі щирі

Хай живеться вам у мирі,

Не минайте нашу хату

Бо у нас сьогодні свято.

Хлопцям,  дівчатам, гостям у нашій хаті завжди раді.  Хоч не знаємо звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, то просимо сідати та з нами співати.

Хлопець

По дорозі жук,жук

По дорозі чорний

Подивися, дівчинонько,

Який я моторний.

Хлопець

Галю, Галю чорнобрива,

Чого в тебе брови криво?

На козака задивилась,

От  брівонька і скривилась.

Дівчина.

Кину кукіль на полицю,

Сама піду на вулицю…

Я нікого не любила,

Тільки Петра та Данила,

Грицька, Стецька та Степана,

Кучерявого Івана.

Хлопець

Дівчиноньку я любив,

Подарунків їй носив:

Носив сало, носив свічки,

Кукурудзу, черевички,

Носив просо, носив мак

Он було як.

Дівчина.

Ти до мене не ходи,

Куций, коротенький,

Бо до мене ходить хлопець

Високий, чорненький

Дівчина. Але ж ти, Петре дурний!

Хлопець .Зате я високий.

Дівчина. Ти, напевно ще й сліпий.

Хлопець. Зате кароокий.

Дівчина. Я з тобою не танцюю, а лишень - но мучусь!

Хлопець. Танцювати не навчився, зате гарно кручусь.

Коломийки

Господиня  От молодці. Поспівали, пожартували , мене розвеселили.  Люблю я наше село, його звичаї, традиції, його дзвінкоголосі пісні та дотепний жарт. А особливо радується серце, коли повертаєшся додому з далеких доріг. В′їжджаєш в село з боку Богородчан – зором впираєшся в маленькі хатки та луг, за яким шумлять води нашої Бистриці.  Повертаєшся з Надвірної чи з Івано – Франківська – радують око невеликі пагорби , вкриті густими лісами, які начебто підпирають  небо і стоять на варті села. І душа радіє, бо тут все тобі знайоме, близьке і рідне. І історія нашого села давня. 631 рік минув з часу його заснування.  А   хто мені скаже , звідки походить назва нашого села?

Хлопець.  Я чув, що колись, ще коли панувала на наших землях Польща, в нашому селі жив великий пан. Прізвище його Грабовецький, а прозивали - Грабін. Він був дуже багатим: мав ферму, коні, шинок. На  його честь і назвали наше село Грабовець .

 Дівчина. Моя бабуся розповідала, що колись давним - давно на наше село напали монголо - татари,які спалили його, але частина люду встигла втекти і сховатися у  лісі. Коли татари забралися геть, люди повернулися в зруйноване, спалене, спустошене село і почали будувати оселі . Незабаром виросло нове село, яке люди назвали Грабовець тому,  що всі будинки були  збудовані в ньому  з грабового дерева .

Хлопець.  В нашому селі  є  місцевість, яка називається  Лози. Старі люди розповідають, що колись там було велике місто, яке називалося Сенея. Але так сталося, що місто пішло під землю і утворилася там трясовиця .  Пізніше  на ньому  місці  зробили дренаж і це поле стало придатне  для обробітку. Коли орали його , то не раз  виорювали багато череп`я з  перепаленої   глини.  

Дівчина. А я  чула, що коли вже того міста не було,  люди почали будувати хати.  От і жила там одна сім`я.  Вони були молоді, чекали дитину. Одного разу жінка побігла до матері по молоко, а чоловік зрубав біля хати сливку, порубав її на дрова,  запалив у  печі і закрив шубер. Коли жінка повернулася , то він помер. Згодом  жінка народила  дитину.  А тут на село налетіли татари.  В той час на  горі Стражниця був дзвін, і стояли люди з села на варті.  Коли наближались татари, то дзвони сповіщали про це усе село. Хто чув дзвін на Стражниці, той тікав у гори.

        Ця жінка не почула, бо  сиділа в хаті з  дитиною. І тут до хати  вбіг татарин і хотів її зв`язати  арканом і взяти в полон,  бо вона була дуже вродлива .  Раптом у колисці заплакала дитина .  Татарин залишив жінку ,  схопив дитину з колиски  і кинув її до діжки, де сидів собака. Дитина впала на нього. Пес сидів тихо, але коли татарин  почав в`язати жінку, то вискочив і зловив  його зубами  за горло .  Татарин помер. Кажуть люди, що колись в Чистий четвер бачили люди  того татарина, який виїжджав на коні з-за верб і просив пробачення за те, що повбивав невинних людей.

Господиня  До речі , про наше село, про історичні події, які відбувалися в ньому, про наших односельців    С. Пушик написав  книгу «Страж-гора» з вуст нашої односельчанки Юрчак Євдокії Іванівни. Її я прочитала з великим задоволенням тому, що дізналася цікавого  про минуле нашого села та  наших односельчан. Раджу і вам  познайомитися з нею.

Хлопець.  Від дідуся я часто чув розповіді про пана Антіна Княгиницького.  Він згадував , що це була дуже заможна  і добра людина .

Господиня.  Про  цього чоловіка і я  багато чула .  А. Княгиницький, а ще його називали (Ленько),  був дуже багатий. На той час він мав 220 моргів поля (1 морг - 24 га). Незважаючи на своє багатство, він завжди по - людськи відносився до своїх робітників, виділяючи кошти на їх утримання. На Великдень з його дому виносили велику кількість білого хліба (в той час їли разовий хліб) і роздавали бідним . Сам він був освіченою людиною і дбав про просвіту у селі. Власних дітей не мав, тому перед смертю він розпорядився, щоб все його майно, земля,  ліси перейшли на просвіту. Все майно мало бути продане, гроші покладені в банк, а з відсотків виплачуватися стипендії учням. Виконавцем цього заповіту мав бути Головний Відділ товариства «Просвіта» у м. Львові. Заповіт так і не набув чинності: землю винаймали селяни. Відділ керував майном, у  панському будинку розмістили дитячу захоронку сестер Служебниць, а з розподілом зволікали. По сьогоднішній день поле носить назву Паничево, а ліс - Просвітський.

Дівчина. Моя бабуся  з болем і тугою згадує 29 серпня 1944 року, коли горіло майже все село і в той день було вбито її батька, а їх, 6 дітей залишились напівсиротами без хати.

 Господиня.  Ой було, було. В той день не одна родина втратила сина, батька, чоловіка. Енкаведисти не розібравшись у тому, хто вбив радянського офіцера, почали палити хати і вбивати невинних людей. 96 чоловік тоді було розстріляно, а ще більше заарештовано і відправлено в  тюрми. А хто найбільше пережив – це жінки, бо треба було похоронити чоловіків, а далі думати, як вижити разом з дітьми, бо насувалася зима.  По 3-4 родини тулилися в одній хаті тієї зими. Це були важкі часи для грабівчан. Але все минає. Все пережили грабовецькі люди: холодні  і голодні після воєнні роки, часи колективізації та різні реформи та переміни. Спадають на думку слова Марії Мотіос , яка у своїй книзі «Солодка Даруся» сказала: «Колісниця історії кожного разу друга, а чоловік один». Була і у нашого села своя історична колісниця, але головною цінністю  нашого села були , є  і будуть  люди, терпеливі, працьовиті і талановиті.

Дівчина. Як добре, що ми зібралися сьогодні  на наші вечорниці,   бо багато нового і цікавого з історії нашого села дізналися  і колись передаватимемо своїм нащадкам.

Дочка. Хлопці, дівчата, ми щось заговорились. Що ж то за вечорниці без ігор та забав?

Господиня. А й справді.  Давайте  трохи порухаємося. Дівчата , яка головна якість чоловіка?

 Дівчата . Сила.

Господиня. А щоб мати силу треба – добре їсти .  А яка улюблена страва хлопців?

Дівчата . Вареники.

Дочка.  Хлопці , ми з дівчатами прийшли швидше, вареників наліпили, а як їх зварити , коли нема  в хаті дров?

Тож я пропоную провести забаву “Раз поліно, два поліно». А для цього хлопцям треба поділитися  швиденько на дві команди. Молодці . А зараз кожен з вас по черзі повинен побігти на вулицю і принести одне поліно. Забава триватиме доти, поки всі дрова не будуть в хаті. Почали .

(Хід  забави)

Дівчата . Ось тобі парубки! Цікаво, що треба робити, щоб стати такими спритними?

Господиня.   Багато працювати над собою. Ой , дівчата , ви теж засиділися. Швиденько поділіться на дві команди. Вже весна,  почалися роботи на городі . Ваше завдання - перебрати насіння.  

Господиня. А зараз ми проведемо забаву «Смачні перегони».

Дівчата нагодуємо хлопців? Прошу двох дівчат допомогти мені. Парубки по черзі навприсідки йдуть до дівчат з ложкою,  беруть ложку страви і повертаються. Виграє та команда, котрий  швидше впорається з завданням.

Дівчина.Ну, хлопці, молодці! З кашею впоратися, бачу, мастаки!

   Дочка. А я пропоную пограти гру «Ой». Завдання хлопців і дівчат по черзі  назвати пісні , які починаються на «Ой». ( Діти називають пісні).

Господиня. Хтось до нас в гості йде.

Кайдашиха . Добрий вечір, дівко. Куди це ти збираєшся? Ой та це ти , Проню.

Проня . Не Проню , а Проня Прокопівна . Зачекайте. О,  Господи, чи все у мене на свойому місці? Чи по – модньому? Ой , мамо моя, браслету забула надіти. Не знаю, що мені більш до лиця? І книжки нема. Коли треба, то як та злість десь дівається. А ви хто?

Кайдашиха  А хіба ти не знаєш ? Я– дружина  старого Кайдаша.

Проня.  То ви та славнозвісна Кайдашиха.

Кайдашиха А для кого так чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це мойо дєло. Що вам до цього?

Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула якого роду? Ой , якби ти була моєю невісткою, я б тобі такого прочухана дала!

Проня. Фі, які ви необразовані! Понятія нікакого не імєєтє о прілічіях. А я в пансіоні всє наукі пройшла. Слишала, что сьогодні в одному мєсті збираються інтєрєсні люди, єрундовані.

Кайдашиха. А ти часом не грабовецькі вечорниці маєш на увазі?

Проня. Ага! Саме їх. Як там занятно!. А які там красіві мужчини, єрундовані. Я, було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілую ніч не сплю.

Кайдашиха.

Добрий вечір , у вашій хаті.

Господиня

Заходьте, заходьте, любі гості, у нас тут всім раді, всім весело і радісно. Приєднуйтесь до нас.

Проня.

Я чула, що у вас єсть красіві мужчини, ще й до того єрундовані.

Господиня. Не єрундовані, а ерудовані. І не тільки хлопці, але й дівчата.

Кайдашиха. Я хочу перевірити. В мене в кошичку   є  запитання, на яке ви повинні відповісти.

1. Назвати народні страви.

2. Назвати народні повір′я і прикмети.

3. Які свята народного календаря знаєш?

4. Народні символи України.

5. Що символізує писанка? (символ життя)

6. Скільки квіточок та стрічок в українському віночку? (13.Ружа,мальва,півонія,безсмертник, барвінок, цвіт вишні, цвіт яблуні, цвіт калини, ромашка, любисток, волошка,деревій, хміль.

     1.Біла- чистота душі 2. Малинова- щедрість   3. Оранжева –хліб  4. Синя – небо

   5. Світло – зелена – жива природа. 6. Жовта – ясне сонечко 7. Світло – коричнева – земля

    8. Жовта – ясне сонечко. 9. Темно – зелена – краса, юність. 10. Голуба – вода.

 11. Фіолетова – людський розум. 12. Рожева –багатство, достаток.13. Біла- чистота душі)

7.  Назвати народні обереги ( рушник, сорочка)

8. У яких звичаях і обрядах використовують рушники?

9. Назвіть українські звичаї (засівання, колядування, Івана- Купала, Трійця,Свято Миколая, Водохреща, гаївки).

10. Назвіть  обряди (похорон, хрещення, вінчання).

11. Головна страва на Святвечір( кутя).

12. Квіти – символи України ( барвінок, ромашка, калина, мальва,  любисток, волошка,хміль).

Кайдашиха. А тепер я хочу почути відповіді. Молодці! Ой, потішили  мене своїми знаннями.

Проня. Бачу у єнтіх мужчин розум єсть? Мудрейші люди.

 (Стукіт)

Господиня . Хто б  це міг бути? Уже скоро і світатиме і гості ніби зібралися. Дивно.

Дочка. Мамо! Мамо! Це наш Степан з війська повернувся.

Господиня. Синочку, любий! Заходь! Заходь до хати! Дивись скільки людей зібралось, неначе знали, що ти приїдеш.

Степан. Добрий вечір, шановне товариство.

Господиня. Як там, синочку, в армії наші хлопці почуваються? Як ти?

Степан. Добре,мамо. Гарний вишкіл  в Збройних Силах  маємо. Там добра військова наука і висока дисципліна для тих, хто справжнім чоловіком хоче стати. Суворі і мудрі вчителі гартують нас; вчать бездоганно володіти воєнним ремеслом і своїм прикладом показуються, як треба любити свою Україну і боронити її від ворога.

Хлопець. Дівчата, щось нам їсти захотілось!

Дівчата.  Хлопці, ми  вареників наварили.

Степан А на рахунок вареників скажу вам таке.

 Був я, друзі, у Тюмені,

Добрі варять там пельмені,

Та немає кращих

Вареників наших.

І пшеничні, і гречані, і на салі, і  в сметані

Ось які – українські вареники.

 Був я, друзі, на Кавказі,

там харчо – згориш відразу.

Аж в очах зірки світились,

та варенички все снились.

І на салі, і  в сметані, і пшеничні, і гречані

Ось які – українські вареники.

Господиня.

 Любі друзі, поспішайте, до нас в гості, завітайте,

Будемо ми вас частувати, варенички  подавати.

І на салі, і сметані, і пшеничні, і гречані .

Дівчата виконують пісню «А мій милий вареничків хоче»

Пригощають гостей варениками.

Хлопець. Було гарно у вас повеселитися

Та вже час прощатися.

Кайдашиха.  Щиро дякуємо за хліб, за сіль

За теплу ласку – за це вам бубликів в’язка.

Дочка .

Спасибі щире всім, хто сьогодні, в цьому залі брав участь у нашому святі.

Господиня Шановні гості!

Все, що в серці мали

Вам подарували

Світлу мрію й казку,

Нашу пісню й ласку ,

Щебет солов’їний

Славу України

Всі виходять, кланяються. Співають пісню.

 Наші вечорниці вже кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас

І в вас, і в нас хай буде гаразд

Щоб ви і ми щасливі були.

Прощавайте, друзі, низький вам уклін

Доброго здоров’я зичимо вам усім,

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були .

Дочка . Ось і закінчилось свято

Хотілося б усім вам побажати

Добра, здоров'я, злагоди, краси,

Щоб цей день пам’ятали,

ще й на торік завітали.

Бувайте здорові, живіте багато

І ще приїжджайте до нашої хати.