Для батьків та вчителів

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Чи розповідає вам дитина про свої справи?
2. Які постійні обов’язки вдома?
3. З ким дружить і чи приходять додому її друзі?
4. Які ігри любить ваша дитина?
5. Як заохочуєте дитину?
6. Які покарання і чому?
7. Чи цікавиться дитина вашими справами?
8. Які риси характеру притаманні вашій дитині?
9. Як сприймає оточуючих?
10. Як на вашу думку можна впливати на поведінку і характер дитини?

Сімейні заповіді

Час іде, діти ростуть.... Не зоглядишся, як вони вже на порозі самостійного життя. Чи правильно ти виховав свою дитину? Думаєш і розумієш, що все ж  щось упущено.... А час назад не повернеш. Тому наступні поради, можливо, допоможуть батькам уникнути помилок у вихованні дітей.

1. Діти - наше дзеркало. Ні в якому разі не можна вести себе так, як ми не хочемо, щоб поводилися наші діти.
2. Не примушуй дитини зробити те, що зробити дійсно необхідно. Одного такого разу достатньо для того, щоб дитина перестала робити це за власним бажанням.
3. Не кажи, що не будеш любити малюка в разі неслухняності!
4. Не кажи, що тобі все одно.
5. Ні в якому разі не намагайся домогтися свого, лякаючи дитину.
6. Не критикуй дитину (адже віна найкраща!).  Критикуй сам поганий вчинок.
7. Завжди пояснюй, чому в даній ситуації необхідно вчинити саме так.
8. Якщо немає можливості пояснити відразу, пообіцяй, що поясниш пізніше і обов'язково виконай обіцянку.
9. Не налаштовуй дитини проти когось, не «грузи» своїми проблемами.
10. Не роби все за дитину, дай їй можливість самовиражатися і осягати світ на своїх помилках.
11. Не нехтуй ласками.
12. Заохочуй індивідуалізм, поважай думку дитини.
13. Не критикуй нікого в присутності дитини.
14. Не критикуй дитини та чоловіка у присутності сторонніх.
15. У випадку дитячої агресії:
а) допоможи малюкові висловитися, сказати про свої почуття;
б) знайди прийнятний спосіб виплеску агресії (наприклад, бій подушками);
в) якщо малюк вчинив погано, необхідно не розлютитися, а турбуватися і образитися.
16. Поважай почуття близьких, всі ми люди і маємо право як на позитивні , так і на негативні емоції.
17.Обговорюй  в сім'ї всі виникаючі проблеми.
18.Відповідай дитині про відносини батьків, але ..
19. Не дозволяй дитині втручатися у відносини батьків, ставати на чиюсь сторону.
20. Не відмінюй покарань, даних чоловіком.
21. Визнавай авторитет чоловіка в якихось питаннях.
22. Підтримуй авторитет чоловіка в очах дітей.
23. Щиро цікався як радощами, так і печалями дітей і чоловіка.

 Бесіда "10 фраз, які не можна говорити дитині"

Як тільки Типовий Дорослий бачить поряд дитину, він тут же починає його вчити уму-розуму, давати поради - одним словом, виховувати. Благо, універсальний "набір універсальний фраз виховних" у кожного з нас напоготові. 1. Бачиш, у тебе нічого не виходить - дай я зроблю Малюк копошиться зі шнурками або намагається застебнути гудзик, а вже пора виходити. Звичайно, простіше зробити все за нього, не звертаючи уваги на гнівне дитяче "я сам". Тим більше, що незабаром пориви самостійності вичерпаються - навіщо намагатися, коли мама все одно вилає? Пізніше мама все одно вилає - вже за несамостійність і бездіяльність. І за звичкою - зробить сама (вирішить задачу, поговорить з учителем, вибере ВНЗ). "Дай краще я, в тебе не вийде, ти не вмієш, не знаєш, не розумієш" - психологи вважають, що всі ці фрази заздалегідь програмують дитину на невдачу, вселяють у нього невпевненість. Він відчуває себе дурним, незграбним, невдахою, і тому намагається якомога рідше проявляти ініціативу, як вдома, так і в школі, і в колі друзів. 2. Візьми, тільки заспокойся Звичайно, стоїчно витримати багатогодинне тужливе "ну будь ласка, ну можна, ну ка-апельку" під силу небагатьом батькам, і в чомусь їх можна зрозуміти. Але змінивши суворе «ні» на замучене «так» тато з мамою, самі того не бажаючи, дають зрозуміти: ниттям і домовленостями можна домогтися всього, і мамин відмова не варто сприймати всерйоз. 3. Ще раз таке побачу - ти в мене отримаєш Як правило, далі погроз справа не доходить, і всі обіцянки сходити в школу, позбавити мультфільмів і не відпустити гуляти так і залишаються словами. А значить, дуже скоро вони перестають діяти. Якщо ж на сто перший "останній" раз доведений до сказу батько здійснює покарання, воно викликає лише образу і здивування. Без всякого, треба сказати, педагогічного ефекту. Дитина повинна точно знати, чого варто очікувати в тому чи іншому випадку, а не раптові емоційні пориви приводять його в замішання. 4. Швидко перестань! Негайно помовч, зараз же заспокойся, живо, скоріше, кому сказали ... З ким ще, крім дитини, можна так розмовляти? Чоловік, начальник, подруга, сусідка - був би як мінімум ображений подібним зверненням і зажадав вибачень. Дитина, до речі, теж ображається, відчуваючи себе абсолютно безправною. І замість того, щоб "припинити" і "заспокоїтися" починає протестувати. Малюки плачуть і вередують, підлітки кидають "відчепися" і замикаються в собі. Загалом, як не крути, а належного впливу - нуль. 5. Ти повинен розуміти, що ... І далі по списку: природу треба берегти, старших - поважати, школу не прогулювати, батькам - допомагати, шапку - надягати ... Голос якомога занудний, інтонації - менторські. Якою буде реакція? Правильно, туга в очах і бажання опинитися від батьків якнайдалі. У багатьох дітей виникає захисна реакція, так званий смисловий бар'єр - дитина просто "перестає" сприймати нотації й справді "не розуміє" що йому говорять, перемикаючись на щось інше. Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли він схвильований, засмучений або розсерджений. Він стурбований, в першу чергу, своєю проблемою, і погано сприймає навіть самі здорові і правильні міркування або доводи батьків. У цьому випадку необхідно дати йому заспокоїтися, дозволити виговоритися або навпаки, побути одному, і тільки потім, в спокійній обстановці, обговорити його поведінку. 6. Хлопчики (дівчинки) так себе не ведуть! Дівчинка повинна бути акуратною і не лазити по деревах, хлопчик - не плакати і любити спорт. А інакше - зватимуть рохля і нюня  або заміж не візьмуть! Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні стереотипи. І в дорослому житті, що виріс уже хлопчик буде сприймати власну емоційність як щось негідне, а дівчинка - відчувати комплекси з приводу "нежіночої" професії або недостатньо прибраній квартири. Інший варіант - повне, навмисне заперечення цих стереотипів. Наслідком рожевих платтячок, лялечок і бантиків, дуже старанно нав'язуваних мамою, можуть стати джинси, коротка стрижка і презирство до "бабські дурощів". 7. Не переймайся через нісенітницю Можливо, це дійсно нісенітниця - подумаєш, машинку не дали, подружки футболку назвали безглуздою або будиночок з кубиків розсипався. Але згадайте себе в такому віці - хіба це не було серйозною і важливою проблемою? А якщо батьки цього не розуміють, то наступного разу їм і розповідати нема чого. Демонструючи зневагу до проблем дитини, дорослі ризикують втратити його довіру і надалі не дізнатися про інших, зовсім не ерундовое проблемах. 8. Побережи моє здоров'я А хіба здорову і повну сил маму можна доводити до сліз? Або грубіянити квітучій і повній  сил бабусі? Серце "коле", тиск піднявся, мігрень - рано чи пізно все це перестає сприйматися всерйоз, як у казці про пастуха і вовків. І на справді погане самопочуття близьких дитина за звичкою може не звернути уваги. 9. Ні, це ми не купимо - грошей немає (дорого) Фраза означає: були б гроші, обов'язково купили б. Звичайно, сказати це простіше, ніж пояснювати, чому не варто купувати все підряд, як треба ставитися до грошей і будувати сімейний бюджет, але навряд чи правильніше. Чадо зрозуміє лише одне - у тата з мамою мало грошей, і саме через це йому не купують коробку шоколаду та чергового монстра. 10. У всіх діти як діти, а ти ... Все не як у людей, горе цибульне, нечупара, тюхтій - подібні ярлики знижують самооцінку, і дитина дійсно починає їм відповідати. "У мене все не як у людей", "з моїм-то жахливим характером" - відгукується луною несправедлива критика роки по тому. Інша типова реакція - відповідь напад. Дитина копіює поведінку батьків, починаючи критикувати їх самих: "Ви невдахи, нічого не розумієте, ваші погляди застаріли"