ЄПИСКОП СЕМЕОН ЛУКАЧ
Перед нами —
копія вироку народного суду міста Станіслава, який 23 — 24 жовтня 1962 року розглядав у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення Івана Миколайовича Слезюка, 1896 року народження, та Симеона Михайловича Лукача, 1893 року народження, за статтею 209 частина І Кримінального Кодексу Української РСР.Який кримінальний
злочин вчинили 66-річ-ний Слезюк та 69-річний Лукач?
«Звільнившись з
місць ув'язнення, — записано у вироку, — підсудний Слезюк у 1954 році, а підсудний Лукач — в 1955 році, де відбували покарання за антирадянську діяльність, не стали на шлях виправлення, встановили
між собою злочинний зв'язок, і як бувші уніатські греко-католицькі священики керували
на Станіславщині нелегальною діяльністю уніатських священиків бувшої
греко-католицької церкви, забороненої
Львівським собором в 1946 році, одобреним Радянським Урядом». Львівський собор, як знаємо, з юридичної точки зору був незаконним, бо всі церковні керівники — єпископи, архієпископи, багато священиків— були заарештовані і потім засуджені. Перелякані репресіями священики греко-католицької церкви послушно проштампували волю держави — заборонити греко-католицьку церкву. Хто ж дав право собору накинути вірним один обряд і заборонити інший? Ніхто такого права не давав. Адже в тодішній Конституції СРСР була проголошена свобода совісті. Значить, собор 1946 року діяв всупереч Конституції, отже, його рішення не можуть вважатися законними.
Далі. В тій же Конституції було
записано, що церква відділена від держави.
Отже, Радянський уряд не мав жодного права схвалювати чи не схвалювати
рішення собору. Втручаючись у
справи церкви, Радянський уряд порушував Конституцію СРСР.
Деталізуючи склад, «кримінального злочину», вирок
перелічує:
«Слезюк рецензував рукописи,
зокрема рукопис Лукача різко реакційного
релігійного характеру під назвою «Ложні пророки», складав сам
рукописи релігійного уніатського змісту і розповсюджував їх серед віруючих і однодумців-священиків. Обшуком було виявлено у Слезюка і Лукача та свідка. Волосянко тотожні змістом рукописи під назвою: «Голос серця Ісуса Христа до серця священика». При обшуку у Слезюка також було вилучено 52 фоторепродукції із зображенням Ісуса Христа, Матері Божої, святих, два фотонегативи із зображенням Ісуса Христа і Матері Божої, призначені для розповсюджування серед населення, книжка «Життя Ісуса Христа», видана в. 1956 році в Варшаві польською мовою, «Історія Ізраїля», видана в Варшаві в 1956 році на польській мові, дві книги на польській мові «В шуканні першої причини», видані в 1955 і 1957 роках у Варшаві, загальний зошит з релігійним текстом під назвою—«Ложні пророки», на 226 сторінках, написаний Лукачем, рукопис, виготовлений на пишущій машинці, під назвою «Про появу Матері Божої в Фатимі» на 109 сторінках, яку Слезюк розмножував під назвою «Знак на небі». Вилучено також два зошити з текстом про життя Папи Римського Пія X, рукопис «Історія душі», «Голос святих», «Спасіння — Ціна душі», «Покута» і інші, а також предмети для відправлення релігійних обрядів уніатським священиком: три епітрахилі, хрест металічний 15 сантиметрів довжини, 34 салфетки і хусточки, хлібці для причастя, чаша жовтого металу, шкляна рюмка, 36 пляшок різного кольору вина, чотки з хрестом, стеаринові і воскові свічі і інше — все необхідне для відправлення релігійного обряду уніатським священиком.
рукописи релігійного уніатського змісту і розповсюджував їх серед віруючих і однодумців-священиків. Обшуком було виявлено у Слезюка і Лукача та свідка. Волосянко тотожні змістом рукописи під назвою: «Голос серця Ісуса Христа до серця священика». При обшуку у Слезюка також було вилучено 52 фоторепродукції із зображенням Ісуса Христа, Матері Божої, святих, два фотонегативи із зображенням Ісуса Христа і Матері Божої, призначені для розповсюджування серед населення, книжка «Життя Ісуса Христа», видана в. 1956 році в Варшаві польською мовою, «Історія Ізраїля», видана в Варшаві в 1956 році на польській мові, дві книги на польській мові «В шуканні першої причини», видані в 1955 і 1957 роках у Варшаві, загальний зошит з релігійним текстом під назвою—«Ложні пророки», на 226 сторінках, написаний Лукачем, рукопис, виготовлений на пишущій машинці, під назвою «Про появу Матері Божої в Фатимі» на 109 сторінках, яку Слезюк розмножував під назвою «Знак на небі». Вилучено також два зошити з текстом про життя Папи Римського Пія X, рукопис «Історія душі», «Голос святих», «Спасіння — Ціна душі», «Покута» і інші, а також предмети для відправлення релігійних обрядів уніатським священиком: три епітрахилі, хрест металічний 15 сантиметрів довжини, 34 салфетки і хусточки, хлібці для причастя, чаша жовтого металу, шкляна рюмка, 36 пляшок різного кольору вина, чотки з хрестом, стеаринові і воскові свічі і інше — все необхідне для відправлення релігійного обряду уніатським священиком.
Підсудний
Лукач наряду з керівництвом нелегальною
релігійною діяльністю уніатських священиків на Станіславщині, складав
рукописи релігійного змісту для розповсюдження їх серед уніатських священиків,
і віруючих уніатської церкви і. монахів
з метою зміцнення католицизму
на Станіславщині, чого він сам не заперечував у судовому засіданні.
При обшуку у
Лукача було вилучено рукописи релігійного змісту під назвами: «Фатима», «Молитви на кожний день», «Поява антихриста», «Голос Ісуса до серця священника», 14 зошитів з рукописами релігійного змісту,
релігійні календарі на українській і
польській мовах, «Требник», а також
предмети для відправлення
релігійних обрядів:
епітрахиль, хрест металічний 15
сантиметрів довжини, коробка зчастками для причастя,сім
пляшок вина «Столове» і інше.
Так ось який «злочин» вчинили підсудні
священники! Вони,бачите, не захотіли підкоритися незаконним рішенням незаконного собору, а
ревно виконували свій пастирський обов’язок , до якого були покликані.
Як вели себе підсудні на суді?
В судовому
засіданні підсудній Слезюк винним у
закинутому обвинуваченні себе
не визнав.
Підсудній Лукач
винним у закинутому обвинуваченні себе не визнав і пояснив, що рукописи релігійного змісту писав, Що
в цих рукописах він відстоює католицизм, залишається йому вірним назавжди, рукописами мав намір сприяти зміцненню
католицизму на Станіславщині».
За таку
поведінку і за релігійну
діяльність людям, які сиділи на лаві підсудних,. слід було б поклонитися
і подякувати. Та, звичайно, судді цього
зробити не могли.
«При обранні міри покарання
суд враховує як небезпеку
вчиненого злочину, так осуд
кожного з підсудних, що вони вже
судилися за антидержавну діяльність і не стали на шлях виправлення, не розкаялися у вчиненому злочині, заявивши, що
вони залишаються і на майбутнє на тих позиціях, які відстоювали у своїх таємних проповідях.
судилися за антидержавну діяльність і не стали на шлях виправлення, не розкаялися у вчиненому злочині, заявивши, що
вони залишаються і на майбутнє на тих позиціях, які відстоювали у своїх таємних проповідях.
Тому
на підставі наведеного та керуючись статтями 323 —
324 КПК У РСР, суд засудив
Слезюка Івана
Миколайовича та
Лукача Симеона Михайловича на
підставі статті 209 частина І КК У РСР до позбавлення волі у виправно-трудових колоніях суворого режиму на п'ять років та заслання у віддалені
райони
СРСР на п'ять років кожного після відбуття міри
покарання».
СРСР на п'ять років кожного після відбуття міри
покарання».
Чи
розуміли суддя Кабицький і народні
засідателі Васильєв і Гридньов, що підписуючи такий жорстокий вирок священикам
— людям похилого віку, вони засуджують їх фактично до смертної кари?
Безумовно, розуміли. І все ж таки підписали. Така система.
— людям похилого віку, вони засуджують їх фактично до смертної кари?
Безумовно, розуміли. І все ж таки підписали. Така система.
Правду говорили
стародавні римляни, найвищий ~. закон — це найвище беззаконня.
Дещо милосерднішою
виявилася судова колегія в кримінальних справах
Івано-Франківського
обласного суду, яка розглянула
касаційну скаргу.
«Враховуючи похилий вік Слезюка — 66 років та Лукача — 69 років, судова колегія вважає недоцільним застосовувати до них додаткове покарання — заслання та відбуття покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму».
Люди визначили
Симеону Лукачу
п'ятирічний строк позбавлення волі. Та Господь визначив йому інший
строк: через один рік і сім місяців Лукач смертельно захворів. Його привезли з
тюрми додому, де він незабаром помер. Це
сталося 22.08.1964 року.
Так закінчився
земний шлях Єпископа Симеона Лукача, уродженця с. Старуня, який чесно і віддано
служив Богові і греко-католицькій церкві, незважаючи на гоніння і
переслідування.

сила волі священників греко-католимцького обряду в часи гонінь їх радянською владою вражає.
ВідповістиВидалити