ЖИТТЄПИС РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ
Відразу після Переяславської ради царський уряд розпочав
наполегливий наступ на українську духовність, вважаючи її ліквідацію запорукою
знищення історичної відособленості української нації. Особливо жорстокої наруги
зазнавала мова, як головний чинник національної означеності.
1720 р. Заборона Петром І книгодрукування українською мовою.
1729 р. Наказ Петра ІІІ переписати з української мови на
російську всі державні постанови і розпорядження.
1763 р. Указ Катерини ІІ про заборону викладання українською
мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 р. Розпорядження Синоду про вилучення українських букварів
з усіх шкіл.
1775 р. Закриття українських шкіл при полкових козацьких
канцеляріях.
1862 р. Закриття недільних та безплатних українських шкіл для
дорослих.
1863 р. Валуєвський циркуляр про заборону друкування книг
українською мовою та українського театру у Східній Україні..
1876 р. Емський указ Олександра
ІІ про заборону ввезення
українських книг з-за кордону і підтекстування нот українською мовою.
1888 р. Заборона Олександром ІІІ вживати українську мову в
офіційних установах і давати українські імена при хрещенні .
1895 р. Заборона друкувати українські книги для дітей.
1908 р. Указ Сенату про визнання національної культури і
просвітницької діяльності в Україні шкідливою.
1933 р. Телеграма Сталіна про припинення «українізації» .
1938 р. Постанова РНК і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення
російської мови у школах національних республік » .
1970 р. Наказ про захист дисертацій тільки російською мовою з
обов’язковим затвердженням їх у Москві.
1989 р. Постанова Пленуму ЦК КПРС про законодавче закріплення
російської мови як загальнодержавної.
1990 р. Закон про мови народів СРСР, за яким російській мові було надано
статус оф
Немає коментарів:
Дописати коментар